Психологічний вісник. Агресія у дітей.

Агресія – це активна форма вираження гніву, яка проявляється в заподіянні шкоди оточуючим людям, тваринам або предметам.

Звідки береться дитяча агресія?

Гнів, роздратування, лють – ці прості людські емоції відчувають не тільки дорослі люди, а й діти. Але висловити свої емоції правильно дитина часто не в змозі. Серед основних причин виникнення дитячої агресії можна виділити наступні:

• боротьба за увагу;
• образа на батьків;
• невпевненість в собі.

Що може спровокувати дитячу агресію? Як не сумно в цьому зізнаватися, але часто агресивна поведінка дітей провокують самі дорослі. Якщо в сім’ї, де виховується дитина, прийнято виражати свої емоції саме агресивними методами, то маля дуже швидко зможе перейняти такий стиль поведінки. Він міркує, що якщо так поводитися можна батькам, то значить, можна і йому.

Якщо дитячу агресію не присікти на кореню, то з одиночного явища вона перетвориться на погану звичку. Тому батькам разом з дитиною важливо навчитися контролювати його гнів і лють.

Але контролювати – не значить придушувати. Придушення негативних емоцій дуже шкідливо для психіки дитини (та й дорослого теж). Накопичуючи негативні емоції протягом тривалого часу, дитина може «зірватися» в будь-який момент через дурницю.

Як навчити дитину правильно виплескувати свої емоції?

Існує безліч прийомів, що дозволяють зробити прояви гніву нешкідливими.

Наприклад, запропонуйте дитині, коли він злий, побити спеціальну подушку або боксерську грушу. Можна також запропонувати малюкові спеціальний «лист злості». Це звичайний аркуш паперу з намальованим на ньому чудовиськом – «гнівом». Нехай дитина в моменти злості рве цей лист на дрібні шматочки або зім’є його.

Допомагає подолати гнів промовляння своїх емоцій. Розкажіть дитині, що коли він роздратований або ображений, він може висловити свої почуття словами. Однак не образливими лайками на адресу оточуючих, а за допомогою фраз типу «Ух як я зол!» «Йолки-палки!!». Можна навіть пообзиваться спеціальними «Необразливо» словами. Замість «ти – дурень!”, Нехай дитина говорить «ти – морквина!» Або якесь неіснуюче слово. Такий прийом часто закінчується навіть сміхом, так як «лайки» виходять досить кумедними.

Щоб допомогти дитині впоратися з його злістю, потрібно навчитися помічати початкові ознаки цієї емоції. Не дарма кажуть, що у дітей все «на обличчі написано». Коли дитина відчуває сильну злість, він червоніє, напружується, його кулаки стискуються – він як би готується до нападу. Коли Ви помічаєте перші ознаки що насувається злість чи роздратування у дитини, Ви встигнете направити його емоції в мирне русло, не чекаючи прояву агресії.

Батьківський приклад – кращий засіб навчити дитину контролювати свій гнів. Тому боротьбу з дитячою агресією доведеться почати з себе. У хвилини, коли Ви засмучені або ось-ось вийдете з себе, поясніть дитині свій стан. Наприклад, попросіть дитину ненадовго залишити Вас у спокої. Обов’язково розкажіть в доступній  формі, чим саме викликано Ваше невдоволення або роздратування, інакше дитина прийме все на свій рахунок, навіть якщо він абсолютно не винен. Показуючи дитині, як Ви справляєтеся з негативними емоціями, Ви вчите його чинити так само.

Як карати дитину за агресивну поведінку?

Безумовно, не фізичними заходами впливу. «Папин улюблений ремінь» нічого доброго не дасть. Дитина лише навчитися «не потрапляти» батькам. Зате в їх відсутність буде вести себе так, як йому заманеться. Однак залишати дитячу агресію зовсім без покарання теж не можна. Краще застосувати якесь дисциплінарне покарання, наприклад, відмовте дитині в покупці іграшки або ласощі. Але не робіть це в гніві, з метою образити дитину.

Коли Ви лаєте дитину за його агресію, лайте і засуджуйте саме вчинки, а не самої дитини. Будь-якій дитині важливо знати, що її люблять, не дивлячись ні на що. Пояснюйте маленькому забіяці, що він не поганий, але поводить себе погано.

Навчити дитину співпереживати навколишнім дуже важливо для запобігання агресії. Розповідайте маляті повчальні історії, де в якості головних героїв виступають казкові персонажі, звірятка, діти. На прикладі таких історій покажіть дитині, як можна справлятися з гнівом.

Деяка частка агресії в поведінці дитини, починаючи вже з півроку – це нормально. Це показує, що дитина розвивається, відчуває емоції, намагається виразити їх доступним способом. Однак якщо дитина після акту агресії відчуває радість, якщо незмінно обирає агресію, коли є інші способи вирішення його проблем, то краще всього звернутися до кваліфікованого психолога і виправляти ситуацію спільними зусиллями.