Психологічний вісник. Гармонія сімейних взаємин. В рамках акції “16 днів проти насилля””

Виховуючи своїх діток ми намагаємось дати їм все  найкраще (харчуваня, одяг, навчання, відпочинок), щоб вони нівчому не мали потреби. Часто забуваємо про те, що найбільше нашим синам чи дочкам потрібно увага, розуміння, підтримка від батьків. Ніякі подарунки, солодощі чи гаджети не замінять справжнє спілкування між батьками та дітьми. У сучасному світі за умов сьогодення у нас дорослих часто не вистачає часу на звичайні та прості речі: звернути увагу на настрій своїх дітей, чим вони цікавляться, чим займаються у вільних час, чим чи ким захоплюються, що нового в їх особистому житті ( яку оцінку отримам у школі чи зауваження), а про їх стан як фізичний так і  психологічний.

Часто від недостатньої уваги вдома від батьків, діти можуть  порушувати дисципліну у школі, тим самим привертати увагу дорослих до себе,  шукають нових друзів, які їх розумітимуть та підтримуватимуть краще, ніж вдома.

Дитина  народжується чистою, світлою, “м’якою” як глина. Протягом життя вона формує власну особистість, власне “Я”, “ліпить себе” . На цей процес впливає  сім’я та оточуюче середовище в якому вона живе. Чому навчають її близькі, те вона і вміє, як ставляться до неї, так вона  до оточуючих. Тому виховувати дитину потрібно в любові, доброті, турботі, піклувані, повазі та наданні особистого простору, певної самостійності та відповідальності  (відповідно до вікових категорій).

Сім принципів виховання дисципліни у дитини

1. Відокремлюйте свої почуття від дій. Не осуджуйте дитину. Вона повинна відчувати, що її люблять. Пам’ятайте, щоб змінити вчинки дитини, треба зрозуміти її почуття і навчитись з ними поводитись.

2. Уважно вивчайте дитину — ви повинні знати стан здоров’я її нервової системи. Дії дитини в стані нервового розладу повинні сприйматися батьками як симптом більш глибоких емоційних ускладнень, викликаних критикою, звинуваченням або покаранням.

3. Відповідайте на почуття дитини. Створіть такі умови, щоб дитина почувалась емоційно захищеною, могла виговоритись, а її негативні емоції знайшли вихід у словах, а не в діях.

4. Якщо без покарання обійтись не можна, то нехай дитина обере його сама. (Практика свідчить, що діти, як правило, вибирають більш суворе покарання, ніж хотіли батьки. Але в таких випадках вони вже не вва­жають його жорстоким, несправедливим і не ображаються на батьків).

5. Караючи дитину, переконайтесь в тому, що вона розуміє, за що. Що звинувачує в цьому себе, а не того, хто карає. Допоможіть їй зрозуміти правила поведінки і засвоїти їх.

6. Дайте зрозуміти своїй дитині, що дисциплінарні проблеми дітей стосуються не тільки дорослих, а є їх спільними.

7. Накладіть обмеження на небезпечні та руйнівні дії. Допоможіть дитині направити її дії в інше, доз­волене русло. В цьому полягає основна формула динамічного підходу до проблеми дисципліни дитини.