Психологічний вісник. Карантин з іншої точки зору

Ми всі чекали закінчення карантину. Але його продовжили.

Дорослі потрапили в такий собі вакуум, де до кінця нічого не ясно, діти без повноцінного навчання, малеча без дитячих садочків де вони грали з однолітками, вивчали навколишній світ. Все навколо перестало бути звичним, спокійним та тихоплинним. На плечі батьків ліг значний тягар повсякденного клопоту, через що люди стали дратівливі, невпевнені у завтрашньому дні, деякою мірою налякані, через що виникають хвилювання, злість, втома.

На сьогоднішній день дана ситуація є некомфортною для кожного з нас.

Давайте поглянемо на  це з іншої точки зору. В умовах карантину у нас є можливість переоцінити свої потреби, забаганки, вимоги один до одного, ставлення до оточуючих, порівняти те, що мали і те, що маємо на сьогоднішній день, чого б хотіли досягти в майбутньому, що змінити.

Візьмемо банальні речі для кожного: дорослі – та їх робота. Хто з нас не скаржився на свою роботу, роботодавця, колег… – А, можливо, вона  не така вже й погана ця робота? І ми зараз тільки починаємо це розуміти.

Одвічне питання діти та школа. Хто з дітей коли хотів ходити до школи? Ніхто і ніколи. Всі так і намагалися за будь-якої причини залишитися вдома, не піти в ту школу, де вчителі чомусь вчать, виховують, читають лекції з правил поведінки… . А, можливо, все-таки в школі цікавіше та веселіше, ніж сидіти вдома та вивчати самостійно освітній матеріал.

Дорослі та діти дошкільного віку – часто ми  мало приділяємо уваги нашим маленьким діткам, а вони ой як її потребують. Вдома шкоду роблять, таким чином говорять «мамо, тато подивіться ось я, грати з вами хочу». А нам весь час ніколи за домашнім клопотом, можемо ще й нагримати на дитину та вигукнути «як добре коли ти в садочку». Дітки виростають так і не отримують в тому обсязі уваги і любові від батьків, якої вони так потребують.

Карантин – це та можливість, коли ми дійсно можемо об’єднатися у своїх сім’ях, стати справжньою дружньою сім’єю, знайти час для своїх близьких людей, потурбуватися за них та приділити свою увагу їм.

Час – це все, що у нас є. Витрачайте його з розумом і задоволенням, бо час швидкоплинний.

Я Вам бажаю любові, сімейного затишку, взаєморозуміння, терпіння та всі «мінуси» карантину перетворити на «плюси» у подальшому житті.

Практичний психолог школи